Шишки марихуана план Химки

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Братва, стойте, сейчас вам раскажу историю про мое крутое приключение, когда я купила шишки марихуаны и кайфово ходила в цирк. Было это пару лет назад, когда я еще только начала шарить в нашем крутом гоп-мирке. Итак, вперед, в мой рассказ!

Начну с того, что я тогда была настоящей закладкой в этом деле. Тусовалась с нашими местными гопниками, брала мефедрон на привете, пробовала галлюциногены и вообще жила без забот. И однажды, благодаря одному эфедринщику, мне предложили купить шишки.

Конечно же, я не могла упустить такую возможность, ведь марихуана - настоящая баклаха для нас, гопников. Потому что когда ты пробуешь этот прекрасный кайф, то ощущаешь себя крутым и свободным. И так я созвонилась с этим дилером и договорилась о встрече на территории парка.

Встреча прошла успешно, дилер кинул мне пакетик шишек. И этот момент, братва, я помню до сих пор. Я сразу же стащила пакетик оттуда и спрятала его в карман. Вдруг нас заметят, а мы были не готовы к такому развитию событий.

Взяв свою добычу, я и мои гопногости отправились в цирк, который тогда гастролировал у нас в городе. Мы, конечно, не пошли на обычное представление. Ведь с кикером в кармане невозможно просто сидеть и смотреть, как клоуны шутят. Нам нужен был пруха, нужны были эмоции, чтобы они претекали в наших жилах, как адреналин.

Итак, мы поднялись на трибуну, нашли место подальше от охраны и начали подготовку к самому кайфовому представлению. Я достала свои закладки из кармана, мои товарищи тоже решили поддержать меня. Все было готово к нашей крутой поездке в мир галлюцинаций.

Я взяла небольшую зарядку и разложила шишки прямо на пустую трибуну. Мы сели в круг и начали вдыхать этот прекрасный дым. Чувствуешь, братва, как волшебные феи прилетают к тебе и начинают строить красочные картинки в твоей голове.

Прошли минуты, которые нам казались вечностью. Цирковое представление слилось в одно с нашим состоянием. Мы смеялись, радовались, испытывали необычные эмоции. Время от времени пробегало ощущение, что мы сами участвуем в представлении, что клоуны и фокусники разыгрывают именно для нас.

Атмосфера вокруг была просто невероятная. Мы с друзьями чувствовали себя настоящими звездами, а все остальные зрители казались нам просто забавными существами, которые не могут понять нашего прекрасного мира. И вот, когда представление подошло к концу, мы чувствовали себя как на седьмом небе от счастья.

Это был настоящий кайф, братва! Мы гуляли по городу до самого утра, обсуждая все случившееся и наслаждаясь этим красивым миром вокруг нас. Мы больше не были просто гопниками, мы стали частичкой этого мира, которым можно управлять и наслаждаться по-настоящему.

Но, конечно же, все хорошее когда-то заканчивается. Эта история осталась в прошлом, а я теперь понимаю, что не стоит уходить в такие глубины. И теперь я выбрала другой путь, братва.

Вместо заключения, советую вам оставаться в реальности и наслаждаться жизнью без кайфов и галлюцинаций. Ведь наш мир такой прекрасный, и я уверена, что каждому из нас достаточно сил и смелости, чтобы в нем существовать и наслаждаться каждым моментом.